• Wide screen resolution
  • Narrow screen resolution
  • Increase font size
  • Decrease font size
  • Default font size
  • default color
  • red color
Дивовижні створіння природи

        В світі просунутої електроніки та всюдисущих засобів комунікації інформацію можна знайти з будь-якого напрямку, що зацікавив. Як кажуть, Google в поміч. Проте, жодному гуглу не під силу донести і передати суть чого б то було, його справжній колорит. Сприйняти і пережити щось можна тільки наживо, перебуваючи поряд, споглядаючи, відчуваючи, схоплюючи предмет власної уваги. Тому гігабайти інформації про різноманітні рослини, що населяють нашу планету, милування їх красою з екранів телевізорів і моніторів комп’ютерів жодним чином не замінять їх безпосереднє сприйняття, так би мовити, у всій красі.

       Природно, кожному, хто тяжіє до безпосередніх переживань та чистоти сприйняття розмаїття зеленого світу, в добрій нагоді стане Ботанічний сад НУБіП України, в якому зібрані чи не з кожного кутка світу унікальні зразки дерев, кущів, ліан, трав’янистих рослин, представлені їх симбіози.

      Зокрема, в Ботанічному саду можна доторкнутися до праісторії Землі, коли вона була ще досить молодою, споглядаючи Метасеквою розсіченошишкову (Metasequoia glyptostroboides Hu et Cheng) – представника, роду поширеного на нашій планеті з доісторичних часів. В наш час у природних умовах рослини метасеквої ростуть на схилах гір у Центральному Китаї.

       Цікаво, що спочатку зразки метасеквої були виявлені у викопному стані у вигляді скам’янілих залишків на японському острові Хоккайдо. Тому до 1941 року її вважалася вимерлою, аж поки не набули оприлюднення та поширення описи живих рослин. Сама по собі метасеквоя відзначається високим рівнем декоративності, тому може бути прикрасою будь-якого парку, саду абощо. Найпривабливіше це реліктове дерево виглядає ранньою весною, в період наростання молодої хвої та восени, коли хвоя набирає райдужних тонів від жовтого до червоного, а також стає рожевою та коричневою.

Метасеквоя розсіченошишкова

        Тим, хто цікавиться довгожителями землі, як і будь-кому, хто не втратив здатності захоплюватися красою зелених насаджень, приємно буде споглядати Псевдотсугу Мензиса (Pseudotsuga mensiesii (Mirb.) Franсo) – представника хвойних, котрий здатний доживати до 800 і більше років, досягаючи при цьому іноді гігантських висот аж до 115 м, а за діаметром стовбура – до 4 м.

        Про псевдотсугу, батьківщина якої Північна Америка, розповідають легенди. У 1895 році, наприклад, у Британській Колумбії було повалено дерево, висота якого сягала 127 метрів, а перші гілки відходили від стовбура лише на висоті 90 метрів. Діаметр цього дерева-гіганта біля кореня сягав 7,5 метра. А в 1904 році в місті Портленд (США) збудували музей лісу, стелю якого підтримували вирізані з псевдотсуги колони висотою 20,8 метра. Їх діаметр біля основи становив два, а вгорі – 1,8 метра. Викликала захоплення і псевдотсуга, яка 1910 року впала неподалік Споквалмського водоспаду. Дерево стало своєрідним мостом через глибоку ущелину. Його ширина становила 3,5 метра. Після того, як горішню поверхню стовбура вирівняли, по ньому через провалля проїжджали кінні екіпажі. Серед дерев, які ростуть сьогодні, рекордсменом вважається 99-метрова псевдотсуга з Райдервуда (штат Вашингтон).

        Псевдотсуга, поряд з секвоєю та евкаліптом, є одним з найвищих дерев світу й, до того ж,  підходить для вирощування в умовах Лісостепу України.

Звісно, на території Ботсаду подібних потужних довгожителів немає, як то кажуть, з об’єктивних причин, але якщо Ви завітаєте років десь так через 400-500, то вже обов’язково будуть. Тим більше, в такому разі, довгожителі зростатимуть просто на Ваших очах.

Псевдотсуга Мензиса

        Поки ж що для споглядання в Ботсаду доступні рідні довгожителі, яким налічується від 200 до 500 років – це наші славнозвісні дуби. Зокрема, на території Ботанічного саду до нашого часу збереглася значна кількість багатовікових дерев віком понад 200 років. Так, відповідно до результатів проведеної в 2010 році інвентаризації, встановлено 112 екземплярів Дуба звичайного (Quercus robur L.) віком від 200 років, що ростуть на території ботсаду. Ці дерева є залишками відомого Голосіївського лісу, здебільшого сформованого з широколистяних деревних видів рослин, у т.ч. дуба звичайного, лип серцелистої та широколистої, кленів гостролистого, несправжньоплатанового, польового і татарського, граба звичайного, в’яза гірського тощо.

  

Дуб звичайний

        Серед найміцніших дерев, представлених в колекції Ботсаду, варто згадати Модрину європейську (Larix decidua Mill.). Деревина модрини вважається однією з найміцніших та найдовговічніших. Вона є настільки важкою, що тоне у воді, при цьому не гниє, а також не піддається ентомологічним ушкодженням. Перебуваючи у воді, деревина модрини поступово твердіє до такого стану, що через декілька років «морену» деревину неможливо розпиляти чи забити в неї цвяха. Яскравим прикладом тому є такий цікавий факт.В 1858 році, після відчутного зниження рівня води в Дунаї, над її поверхнею опинилася більша частина опор мосту часів римського імператора Трояна, збудованого близько 1700 років тому. Виготовлені з модрини опори за довготривалий період перебування в воді не лише не зіпсувалися, але й затверділи настільки, що зовсім не піддавалися обробітку токарними інструментами.

       Також для багатьох, очевидно, виявиться цікавим побачити ліщину в незвичній іпостасі – дерево, а не кущ. На території ботсаду, окрім кущів ліщини, є кілька представників виду Ліщина ведмежа(Corylus colurna L.). Висота дерева сягає до 30 (50) м, тоді як діаметр стовбура іноді доходить до 1 м. В порівнянні з ліщиною звичайною, листя ліщини ведмежої дрібніше, проте горіхи помітно крупніші з міцнішою шкарлупою, на якій видно довгі борозни. Живе ліщина ведмежа до 200 років. Звісно, в ботсаду представлений близький родич ліщини деревовидної і звична українцям Ліщина звичайна,або європейська(Corylus avellana L.).

         

                                      Модрина європейська         Ліщина ведмежа

       Напевно, не стільки колекція, скільки сам довколишній пейзаж Ботанічного саду був би не повний без красенів-велетнів Горіха чорного(Juglans nigra L.) та Горіха грецького (Juglans regia L.). Це могутні дерева з розлогою кроною, які виростають до 30 метрів і вище. Їх деревина високо цінується в виробництві меблів. Звісно за високі смакові якості і добрі урожаї горіхів їх культивують широко по всьому світу.

Горіх грецький

        Поміж, так би мовити, «гостинних» дерев на території саду чільне місце належить Бундуку дводомному (Gymnocladus dioica (L.)K.Koch) або, як його ще називають, кентуккському кавовому дереву. Річ у тім, що в Америці у минулому обсмажене насіння Бундуку дводомного використовувалося як дешевий сурогат кави. Разом з тим, рослина використовувалася у народній медицині індіанців, а нині застосовується в гомеопатії. Серед інших характеристик Бундука слід відмітити також, що це досить потужне дерево заввишки до 30 м з дещо піднятими догори гілками, овальною кроною. Має товсті, мало розгалужені пагони, стовбур прямий, вкритий товстою сірою корою. Листя велике, до 1 м завдовжки, двічіперисте. Квітує на початку червня, поширючи навколо приємний аромат від дрібненьких зеленувато-білих квітів, зібраних у волоті завдовжки до 1 м. Плід – біб, завдовжки до 25 см, товстий, широкий, з великим насінням. В природних умовах Бундук канадський поширений у Північній Америці. 

       Кому подобаються горіхи, до того ж, екзотичні, той не омине своєю увагою Каріюовальну, або кошлату(Carya ovata (Mill.) K.Koch). Це дерево користувалося та продовжує користується популярністю в народів Південної та Північної Америки, де воно культивується як цінне господарське, адже дає добрі врожаї горіхів з чудовими смаковими та харчовими якостями, котрі мають довгий термін зберігання.

      Карія овальнасеред всіх видів роду є найбільшим деревом. Досягає висоти 50-65 м і до 2,5 м в діаметрі, а максимального віку 500 років. Деревина стовбура дуже міцна, тверда й еластична, з красивим малюнком. Квіти схожі на грона китиць, що в довжину досягають 6 см і більше.

Карія овальна

        Щедра плодами, котрі можна використовувати для споживання, також Горобина лікарська, або  берека (Sorbus torminalis (L.) Crantz). Цей вид горобини має й інші назви: атласне дерево, лопатна або молдовська горобина. Занесена до Червоної книги України. Деревина Береки високо цінується серед виробників меблів. Навколо Береки сформувалася містична аура, оскільки її плоди і гілки використовувалися в магії, про що свідчать численні легенди. Щедрою Берека є і для звичайних людей, даруючи їм ліки від кишково-шлункових розладів, а також смачні плоди, багаті на різноманітні вітаміни та мінеральні речовини.

Горобина лікарська

        Серед медоносів, представлених в колекції ботсаду, виділяється своєю вишуканістю Липа повстиста(срібляста) (Tilia tomentosa Moench). Від решти своїх співродичів липа повстиста виділяється густим сріблясто-білим опушенням, що вкриває листочки. Має репутацію довгожителя, а деревина використовується насамперед у різьбленні: м’яка і податлива, вона дозволяє вирізати найтонші деталі скульптур та фігурок, які потім часто покривали золотом, аби прикрасити палаци вельмож. Величезне зібрання таких різьблень можна зустріти в Зимовому палаці (Санкт-Петербург), в Андріївській церкві Києва, заможних храмах та церквах (іконостас, царські ворота тощо).

      Липова родина на території ботсаду також представлена Липою амурською (Tilia amurensis Rupr.). Один з найкращих медоносів. Деревина є цінною для дрібних виробів. Рослина досить декоративна впродовж всього року. Добре виглядає в паркових і лісопаркових посадках, алеях, групах і поодиноко. Листки рослини мають кормову цінність та їх можна заготовляти на зиму у вигляді мітел.

        Для початківців-садоводів, цілком ймовірно, виявиться цікавим знайомство з Мушмулою звичайною (Mespilus germanica L.). Це невелике дерево або кущ до 5-6 м висотою. В природних умовах росте в Південній Європі, на Кавказі, в Малій Азії, в Криму. Тіньовитривала, невибаглива до ґрунтів, досить зимо- та посухостійка. Квітує мушмула в середині травня. Квіти біло-зеленуватого кольору з приємним запахом. Культивується як плодова рослина. Плоди яблукоподібні, кулясті, грушоподібні або еліпсоїдальні, діаметром 2-3 см, а у культурних форм до 7 см. При дозріванні в кінці вереснястають буро-червоними або жовтуватого кольору з коричневою м'якоттю. Після заморозків або довгого зберігання їстівні, володіють характерним терпким смаком.

Мушмула звичайна

        Потужними лікарськими властивостями відзначається представник Далекого Сходу Аралія маньчжурська (Aralia mandshurica Rupr. et Maxim.)рослина родини аралієвих, до якої входить і «корінь життя» женьшень. Хоча офіційна медицина не так вже й давно звернула на неї належну увагу. Між тим, аралія маньчжурська містить багато біологічно активних речовин: у листі і гілках є органічні кислоти, ефірні олії, вуглеводи, флавоноїди, антоціани, сапоніни, алкалоїди, а в насінні – жирні кислоти. Перераховані речовини також містяться в корінні рослини, доповнені тритерпеновими глікозидами – сапонінами, на основі яких виробляється лікувальний засіб «Сапарал». Він дієвий при зниженому тиску, перевтомі, імпотенції і захворюваннях центральної нервової системи.

        На вигляд аралія маньчжурська дещо схожа на невелику пальму, досягаючи 3-5 м у висоту. Стовбур та гілки усіяні колючками, за що, швидше за все, отримала в народі назву «чортове дерево». Цілком ймовірно, так її стали називати ще в давнину, коли цілителі і знахарі збирали в тайзі лікарські рослини. Сопки в Примор'ї, де в природних умовах поширена аралія, круті, так що при підйомі часто доводиться хапатися за гілки дерев і чагарників, однак безкарно схопитися за аралію не можна – в руках залишаються гострі, колючі голки-занози. А ось відламати колючку спеціально не так просто, так що аралія маньчжурська справді заслуговує на таку своєрідну назву.

       В довершення до всього згаданого слід додати, що аралія є дуже запашним медоносом, який полюбляють навідувати бджоли та інші комахи. Тому в період квітування аралія ніби вся бринить і це бриніння, між іншим, діє на психіку людини не менш заспокійливо, аніж спів птахів чи шум дощу.

        У людей, а тепер і в медицині добру славу «рослинного лікаря» зажив собі Тис ягідний (Taxus baccata L.). У давнину він був поширений на величезних територіях, однак з часом його залишалося все менше і менше. Причиною тому є міцна деревина, яка, до того ж, має сильні бактерицидні властивості: тис здатний вбивати широкий спектр хвороботворних мікроорганізмів навіть на помітній відстані від себе, чистячи повітря. Тому цілком виправдано в народі побутувала думка про те, що хата, у якій хоча б стельові балки зроблені з тиса, надійно захищена від хвороботворних інфекцій, що надзвичайно цінувалося з огляду на періодичні масові епідемії.

       В природних умовах тис поширений на Кавказі, в Криму та на півдні Європи. Тисове дерево зростає до 20 м заввишки і доживає до 3000 років.

Тис ягідний

        Натомість, поміж найекзотичнічих рослин саду, звичайно, чільне місце належить Ліріодендрону тюльпановому (Liriodendron tulipifera L.), або тюльпановому дереву. В найближчому родичеві магнолії, як і в самій магнолії приваблюють, перш за все, пахучі квіти жовтогарячого кольору. За своєю формою вони дуже схожі на тюльпани. Родову назву ліріодендрон отримав з огляду на оригінальну форму листків, притаманну тільки «дереву-лірі».

Ліріодендрон тюльпановий

        У колекції ботсаду представлена і сама магнолія – Магнолія Суланжа (Magnolia ×soulangeana Soul.-Bod.) виведена у Франції з допомогою схрещування, в 1820 році, а також  Магнолія кобус (M. kobus Thunb.). В цілому, магнолії є реліктовими рослинами. Вони мають як високу естетичну привабливість, так і цінні лікувальні властивості. Найкращий час споглядання магнолії – період її квітування, який триває з середини квітня до початку травня.

Магнолія Суланжа

       По-своєму красиво квітує Церцис європейський, або іудине дерево (Cercis siliquastrum L.). Це невелике, часто кущоподібне листопадне дерево з простими цільними брунькоподібними листками. Квітки крупні з лілово-рожевою оцвітиною, розпускаються раніше листків. Широко використовується в озелененні на Кавказі, в Криму, на півдні України та в Молдові. Цінний ранній медонос. Деревина може використовуватись для столярних робіт. Бруньки йдуть для виготовлення гострих приправ.

       Взагалі, на території Ботсаду представлені, як звичні в наших широтах квітучі рослини, так і екзотичні. Зокрема, йдеться про Черемху звичайну (Padus avium Mill.) та Черемху пізню (P. serotina (Ehrh.) J.Agardh), Калину Карльса (Viburnum ×carlesii Hemsl.), Гортензію деревоподібну (Hydrangea arborescens L.), Барбарис Тунберга (Berberis thunbergii DC.)культивари 'Голден Рінг' та 'Золотистий' (B. thunbergii 'Aurea', B. thunbergii 'Golden Ring') і багато інших, а з іншого боку – Каштан посівний (Castanea sativa Mill.), Акантопанакс сидячоквітковий (Acanthopanax sessiliflorum (Pupr. et Maxim.) Seem.), Сумах оленерогий (Rhus typhina L.) – культивар 'Тайгер Айс' (Rh. typhina 'Tiger Eyes'), Хеномелес японський (Chaenomeles japonica (Thunb.) Lindl.), Керію японську (Kerria japonica (L.) DC) – культивар з махровими квітками (K. japonica 'Pleniflora'), Будлею Давида (Buddleja davidii Franch.), Спірею Бумальда (Spiraea ×bumalda Burv.)– культивар 'Голдфлейм' (S. ×bumalda 'Goldflame'), Странвезію сизу (Stranvaesia nussia (Buch.-Ham. exD.Don) Decne.) тощо.

                      

                                          Калина Карльса                              Гортензія деревоподібна

 

                      

              Барбарис Тунберга                                        Барбарис Тунберга

                  'Голден Рінг'                                     'Золотистий'

                         

                                 Каштан посівний                  Акантопанакс   сидячоквітковий

          

             

                     Будлея Давида                                   Спірея Бумальда

                             

         Особливо заворожує погляд і викликає неймовірне відчуття піднесення своїм квітуванням Мигдаль трилопатевий (Amygdalus triloba (Lindl.) Ricker) – 'Рожево-махровий' (A. triloba 'Roseo-plena'). До того ж, це, можна сказати, «первоцвіт» серед квітучих дерев та кущів та ще й з якими запашними приємного рожевого кольору квітами. Ціна ж первоцвітам особливо красна після довгих місяців очікування весни.

        Густо посипані рожевими квітами гілки неймовірно красиво виглядають на тлі хвойних чагарників і дерев. Відтак, мигдаль трилопатевий відмінно милує око в альпінаріях і японських садах, в оточенні великих каменів і вічнозелених рослин, стає їх квітучою окрасою.

 

           

Мигдаль трилопатевий 'Рожево-махровий'

        Поміж зелених насаджень Саду дуже схожі до мигдалю трилопатевого квіти має Вишня дрібнопильчаста (Cerasus serrulata (Lindl.) G.Don), а саме її декоративний культивар 'Канзан' (C. serrulata'Kanzan'),  й також дещо схожийЦерцис європейський (Cercis siliquastrum L.).

     А ось Вишня пташина (Cerasus avium Moench) представлена плакучою формою(C. avium 'Pendula') цікава своєрідною, як для звичної вишні в українських садках, кроною.

 

   Вишня пташина'Плакуча'

        Є на території ботсаду і ліани. Насамперед, цю життєву форму рослин представлено Кампсисом укорінливим (Campsis radicans(L.) Seem.), Актинідією коломікта (Actinidia kolomikta (Rupr.) Maxim.) та Плющем звичайним (Hedera helix L.), Хвилівником маньчжурським (Aristolochia manshuriensis Kom.), Акебієюп`ятірною або шоколадною (Akebia quinata Decne).

       Кампсис укорінливий – ліана до 15 м завдовжки. Походить з північної Америки. Поширення на теренах України розпочалося з 1809 р. Росте швидко. Цілком зимостійкий, посухостійкий вид рослин. Квітує і плодоносить щорічно.

        Актинідія коломікта – листопадна дводомна кущова ліана до 15 м завдовжки. В природі поширена на Далекому Сході. В Україні окультурена з другої половини XIX ст. Вид посухо- та холодостійкий.

       Плющ звичайний – вічнозелений виткийкущ з родини аралієвих. Виростає іноді до 30 м завдовжки. Росте в листяних лісах, здебільшого дубових, рідше букових у низинах та передгір’ях. Природний ареал простягається від північного сходуІрландії до південної Скандинавії, на півдні – захоплює Португалію, на сході – Україну, Іран та північну Туреччину.

        Хвилівник маньчжурський– красива ліана довжиною до 15 м. Пагони в’ються спіраллю. Листки яйцеподібні довжиною до 30 см, світло-зелені зверху, рясноопушені та сизуваті знизу, восени жовтіють. Квітки завдовжки до 6 см, поодинокі, рідше по 2 шт., буро-червоні, ефектної форми, з неприємним запахом, розташовані в пазухах листків. Достатньо морозостійкий. Вологолюбний. Краще зростає на вологих ґрунтах. Достатньо димо- і газостійкий.

       Серед колекції ліан, очевидно, найвитонченішою є акебія. Це екзотична ліана родом зі Східної Азії. В неї неперевершено-красиві квіти, котрі зачаровують приємним тонким ароматом, дещо схожим на аромат шоколаду. Плоди в природних умовах дозрівають в жовтні.

                         

             Кампсис укорінливий         Актинідія коломікта                   

           

Плющ звичайний              Акебія п`ятірна

    

        Серед насаджень дендрарію представлена розмаїта палітра рослин, які, насамперед, мають високу декоративну цінність. До таких належать Самшит вічнозелений (Buxus sempervirens L.), Падуб гостролистий (Ilex aquifolium L.), Магонія падуболиста (Mahonia aquifolium Nutt.), Стефанандра Танаки (Stephanandra tanakae Franch.), Дрібноплідник вільхолистий (Micromeles alnifolia (SieboldetZucc.) Koechne), Мікробіота перехреснопарна (Microbiota decussata Kom.), Жимолость Тельмана (Lonicera ×tellmaniana H.L.Späth), Жимолость козолиста (L. caprifolium L.), Півонія деревоподібна (Paeonia suffruticosa Andr.), Бузок східнокарпатський (Syringa josikaea J.Jacq. exRchb.), Бирючина звичайна (Ligustrum vulgare L.), Елеутерокок колючий(Eleutherococcus senticosus (Rupr. et Maxim.) Maxim.), Міхурник деревоподібний, або звичайний(Colutea arborescens L.), Піраканта яскраво-червона (Pyracantha coccinea Roem.), Странвезія сиза(Stranvaesia nussia (Buch.-Ham. ex D.Don) Decne)., Розовик  керієвидний (Rhodotypos kerrioides Sieb. et Zucc.).

         

       Самшит вічнозелений                              Падуб гостролистий                    

    

 Магонія падуболиста                                Дрібноплідник вільхолистий

    

       Щодо елеутерококу колючого, то за експериментальними даними, речовини, що містяться в рослині, збуджують центральну нервову систему, посилюють процеси руху, умовно-рефлекторну діяльність, збільшують розумову працездатність, посилюють гостроту зору, підвищують інтенсивність обмінних процесів, а також адаптаційні можливості організму, нормалізують вміст цукру у крові та підвищують апетит.

      Також допомагають формувати красивий краєвид Сумах отруйний (Rhus toxicodendron L.) та Верес звичайний (Calluna vulgaris (L.) Hill.).

 

      

   Сумах отруйний                            Верес звичайний

 

       Безумовно, колекцію збагачує велика кількість інших рослин. Серед листяних дерев широко представлені Клен несправжньозибольдів (Acer pseudosieboldianum (Pax.) Kom.) та Клен пальмоподібний (A. palmatum Thunb.), Дуб каштанолистий(Quercus castaneifolia C.A.Mey) та Дуб червоний, або північний (Q. rubra L.), Бук лісовий (Fagus sylvatica L.), Шовковиця біла (Morus alba L.), а також Платан кленолистий (Platanus ×acerifolia (Aiton) Willd.), Береза даурська (Betula dahurica Pall.), Гледичія триколючкова (Gleditschia triacanthos L.), Бархат, або Оксамит амурський (Phellodendron amurense Rupr.), Евкомія в`язолиста(Eucommia ulmoides Oliv.), Айлант найвищий (Ailantus altissima (Mill.) Swingle), Бобовник анагіролистий, або «золотий дощ» (Laburnum anagyroides Medik.), Каркас кавказький (Celtis caucasica Willd.), Катальпа бігнонієподібна (Catalpa bignonioides Walt.), Ліквідамбар живиценосний, або амброве дерево (Liquidambar stiraciflua L.), Робінія псевдоакація (Robinia pseudoacacia L.), Стіфнолобіум японський (Styphnolobium japonicum (L.) Schott), В'яз голий (Ulmus glabraHuds.) – культивар 'Плакучий' (U. glabra 'Pendula').

       Напевно, для багатьох виявиться цікавим той факт, що, з огляду на корейську традиційну медицину, вживання двох-трьох свіжих ягід оксамиту амурського вважається корисним при сахарному діабеті. В тібетській медицині відвар кори, лубу застосовують при алергії, дерматитах, поліартритах, захворюваннях лімфатичних вузлів, хвороб нирок, очей.

      Інший цікавий факт стосується бука лісового. Окрім високої естетичної та промислової цінності, бук, разом з тим, вважається ще й лісовою «годівницею». Букові горішки –улюблений корм для багатьох видів диких тварин, зокрема, диких свиней, вивірок, сарн, але головними їхніми споживачами є різноманітні дрібні мишоподібні гризуни, насамперед,нориці руді та мишаки жовтогруді. У роки великого врожаю букових горішків, які часто мають 4-річний цикл, чисельність гризунів суттєво зростає.

      Представлений у Ботанічному саду і близький родич символу сучасного Києва (гіркокаштану звичайного) – Гіркокаштан дрібноквітковий (Aesculus parviflora Walter).

      Цікаво дізнатися, що гіркокаштан, або кінський каштан, не так вже й давно з’явився на теренах України, а саме у першій половині XIX століття. Поява каштанів у Києві пов’язана з курйозною подією, причиною якій стала запопадливість тогочасних вельмож перед імператором Російської імперії Миколою І.

      Навесні 1842 року чекали на його приїзд до Києва. Київський генерал-губернатор Бібіков ламав голову над тим, чим би приємно здивувати царя. Було вирішено на честь гостя зробити нову вулицю і обсадити її рідкісними, навіть екзотичними в імперії на той час кінськими каштанами. До міста терміново завезли саджанці. Під наглядом офіцерів солдати посадили їх уздовж нової вулиці (нинішній бульвар Тараса Шевченка).

      Але не судилося гіркокаштанам рости на бульварі. Напередодні приїзду царя солдатів підняли по тривозі і наказали за одну ніч викорчувати всі саджанці, а натомість посадититополі. Такий поворот подій спричинило те, що посланець, якого губернатор Бібіков відправив до царя, доповів після повернення, що коли цар слухав рапорт про церемонію майбутньої зустрічі в Києві, при згадці про кінські каштани бридливо скривився. Пізніше виявилось, що гримаса царя не мала жодного стосунку до екзотичних дерев.

      На щастя, не всі саджанці загинули. Студенти й викладачі київського університету святого Володимира обсадили кінськими каштанами головну алею університетського ботанічного саду. Тут і зараз збереглось кілька старих дерев із тих, що мали прикрашати нинішній бульвар Т. Шевченка. Чимало саджанців гіркокаштану розібрали кияни й висадили їх на інших вулицях.

      Пізніше кінський каштан поширився по всій Україні.

         Гіркокаштан дрібноквітковий

      Своєю чергою, окрім згаданих раніше, хвойні представлені Туєю західною (Thuja occidentalis L.) – культивар 'Вагнера' (Th. occidentalis  'Wagneriana'), Модриною європейською (Larix decidua Mill.), Куннінгамією ланцетною (Cunninghamia lanceolata (Lamb.) Hook.), Сосною Веймутовою (Pinus strobus L.), Кипарисовиком Лавсона (Chamaecyparis lawsoniana (Murr.) Parl.) – культивар ‘Алюмі’ (Ch. lawsoniana ‘Allumi’), Кипарисовиком Лавсона (Chlawsoniana(A.Murray) Parl.) – культивар 'Сизий Кулястий' (Chlawsoniana'Glauca Globosa') та Кипарисовиком горохоплодим (Ch. pisifera (Sieb. et Zucc.)Endl.), Широкогілочником східним (Platycladus orientalis(L.) Franko),.Тсугою канадською (Tsuga canadensis (L.) Carrière)культивар 'Йєдело' (T. canadensis 'Jeddeloh'),  Ялиною колючою (Picea pungens Engelm.) – культивар 'Сиза Куляста' (P. pungens 'Glauca Globosa').

 

 

       Туя західна 'Вагнера'                    Куннінгамія ланцетна

     

   

                    Кипарисовик Лавсона 'Алюмі'         Кипарисовик Лавсона 'Сизий Кулястий'

                                                                                                                                 

 

              Тсуга канадська 'Йєдело'              Ялина колюча

                                                                          'Glauca Globosa'

 


Ulti Clocks content
Прогноз погоди у Києві » Україна
54.225.57.89